Вигнуті верби VII

Величезна кількість кроків

автор: Saoirse & Eric

27 січня 1863 р., 10 ранку - Балтімор
Містер Томас, Esq.
Мої листи із задоволенням та радістю зустріли із задоволенням. Щирі сподівання підтвердити ваші сприятливі враження. Можна їхати до Коннектикуту через два дні. - E.G.B.

Рядовий Бейлі! - пробурмотів сержант назовні, - я не потерплю вашої непокори за мить більше! Накриття намету розімкнулося, і вихор світла відніс її. Впавши тепер безпорадно, вона кричала в обсидіанській темряві внизу. Пекельне сяйво тисячі кузнів спалахнуло внизу, коли жаркий спек прокотився над голосом проклятих. Крізь хаос і міазму диму і завихрених спідниць вона відчула хиткі краї розриву. Якось у пандемоніум вона зрозуміла, що стіни утворені не з каменю, а обвуглених черепів і маніякально хапаються за руки. Коли інтенсивність тепла поступалася місцем раптового холодного вибуху повітря, вона прокинулася з початком.

"Пробачте, пробачте, пані?" М'яка південна промова портика звільнила її від приниженого сну.

Запаморочена, стомлена і тепер трохи полегшена, вона розплющила очі на передсвітанному кроці і шукала верхів’я цієї підступної тяги. Вона виділяла нечіткий контур білої рукавички на недалекій відстані; трохи вище вона знайшла сяючу пару очей і блискучу білу посмішку.

"Що. . . так? - пробурмотіла вона.

← повернутися до глави VI, найближчим часом → незабаром! | image Лісові будинки Діна

"Saybrook Junction, пані, ваша зупинка. Знову же пробачте пробачення ».

М’яко вона підскочила до руки, підлаштовуючи свій голос до м’якої, жіночої течії, яку вона намагалася освоїти. "За що дякую".

Вона знову застебнула плащ, наділа рукавички та капюшон і потягнулась за щиколотки, щоб утримати свою справу.

"Так, саме так, - тримав він ліхтар, - і заперечуй за своєю кроковою пані." Чи можу я допомогти з вашою сумкою? "

"Ти дуже добрий, але я думаю, що я впораюся", - відповіла вона, делікатно поклавши срібну монету.

Притиснувшись до пари, диму та шквалу снігу, вона пробилася з тропічних меж вагона до вибуху арктики назовні. Коли вона спускалася на платформу, вона уявляла себе Данте разом із портитером почорнілого Вергілія, що веде її від одного кола до пекла до іншого.

З деякими труднощами знайти підшипники у закрученому хаосі паровоза та погоди, вона обережно пробралася до газових ламп біля каси. Там вона шпигувала за найвищим і найтемнішим чоловіком, якого вона бачила. Розумно притулившись до холодного повітря, він піднявся над усіма іншими платформами. У своїх гігантських руках у рукавичках він тримав зубчасту дерев’яну дошку, можливо, шматок розбитого молока, на якому написано: «Міс Е.Г. Бейлі »були акуратно трафарети.

"Міс Бейлі, я гадаю?" Його бархатистий фасо-профундо пробурмотів, коли він перекинув шапку портьє.

Вона посміхнулася, все ще напівдумливо розглядаючи своє місце в цій напів Божественній комедії. "Це ти, Хароне, тут, щоб переправити мене", переправиш через річку забуття? "

"Ні!", - відповів він. Не пропускаючи жодного удару, він додав: "Я вважаю за краще б взяти на себе роль Беатріче, яка веде вас серед небесних сфер".

Зірвана вона стояла, дивуючись вивченій людині відповіді.

"Але ви можете назвати мене", - продовжував він. "Чи можу я взяти вашу сумку?"

На мить скинувши свої гальмування, вона передала колосальному чоловікові свою справу. "Так, будь ласка . . . і дякую Венчурне, ти сказав?

- Так, - пробурмотів він, - за моїм дідусем. Містер Томас попросив я особисто побачитися з вами та забезпечити вашу безпечну передачу в Griswold. Він один з наших найкращих постійних покровителів ».

- Дуже добре, - відповіла вона. Думаючи про себе: Вже ця затія сповнена приємних сюрпризів.

зображення з коней та історії

Вони пробралися до хлібороба, його відшліфований дерев’яний каркас, запряжений до каштанової кобилі, діловито рвучи сніжинки з її морди. Венчур захистив свою зарядку від холоду теплою ковдрою, яка точно відповідала апельсинам і зелені його власної лівреї. Щільно притулившись, вона підглянула золотий годинник каретки; її руки читали пів на сьому. Вона дивувалася краєвидам, всім безплідному гілля, самотнім кладовищам та затишним будинкам. Коли світанок нарешті зірвався над обрієм, сонце виявило засніжену славу лиману. У двадцять хвилин восьмої вони виїхали на криту проїжджу частину.

"Міс Бейлі, чи можу я представити шановного власника цього прекрасного закладу, містер Езекія Грісволд."

"Так, так! Доброго ранку, і ласкаво просимо, пані, до готелю Griswold Inn! »З-за столу привітав її рудий, окулястий чоловік. "Дозвольте мені прийти" навколо, щоб потиснути вам руку ".

Джентльмен спустився зі своєї полиці за розділеним столом і зник, хоча вона все ще могла почути, як він співає приємну мелодію. Він пробрався на фронт, лише відтінок його лисини був видно над прилавком. Вона оцінила його ріст лише на шість дюймів у висоту вище, ніж у дверних ручок. Поки його срібляста грива відступала зверху, вона зростала у великій кількості на обличчі та підборідді.

Чоловік-жартівливий чоловік взяв її за руки в обидва, і його очі блимали так, ніби зачаровані якоюсь чудовою магією. "Ми так раді, що ви знаходитесь серед нас", - тепло проголосив він.

- Приємно познайомитися, містер Грісволд ».

"Мій хороший чоловік Venture тут покаже вам ваші кімнати", - відповів він, показуючи на велику сходи позаду.

Дотягнувшись до свого гаманця, вона запитала: "Але я не повинен . .? "

- О, ні, мадам, - перебив її Грисволд. «Про все подбали. Містер Томас попросив ми особливо піклуватися про вас як його гостя - і тепер ви - наш власний. Я впевнений, що ви повинні бути пекними та виснаженими. Я змушу кухню відправити вам сніданок відразу. Ви дбаєте про каву чи чай? "

"О, будь ласка, не йдіть на будь-які проблеми. . . Вона почала знову.

- Нічого не біда, мадам. Гостинність - це наша справа, і хоч до Республіки ми щасливо належимо, наші гості в наших очах роялті ».

- Тоді чай. Grey, якщо я можу. . . будь ласка. . . і дякую! "

- Зовсім не пані. Будь ласка, повідомте Venture, якщо ваші кімнати не до душі. Ой. . . і ще одне: повідомлення містера Томаса. Він подав їй невеликий конверт.

зображення з The Knot Shop (немає прихильності до авторів)

Венчур провів її на третій поверх, пригнувшись до плям, щоб уникнути удару головою об крокви. Взявши великий жилетний ключ з жилета, він відчинив двері і поставив жіночий чохол на комод біля дверей. Подавши їй ключ, він обернувся і сказав: "Ваш сніданок буде правильно мам". Прибирання буде проводитись, щоб дізнатися про те, як намалювати ванну. Якщо ви залишите своє взуття в залі біля дверей, ми будемо очищати та відполірувати і для вас. Запитуйте в бюро, якщо вам взагалі щось потрібно ».

Вона знову потягнулася за гаманцем, але він махнув нею.

"Як сказав Єзекія, пані Томас."

"Дуже дякую . . . гм . . Міс. . .ух. . . Вен. . . помилятися . . Містер Сміт ». Дуже дякую ”.

"Венчур Сміт, пані. Але, будь ласка, зателефонуйте мені Venture. Всі наші найкращі гості. "

"Тоді це підприємство!" Вона посміхнулася і попрощалася з ним.

Вона обережно замкнула двері і, перш ніж далі вивчати, дістала записку.

"Міс Бейлі" вона була адресована в красивій зеленій міді.

Всередині коротка примітка:

Міс Бейлі,
Я вірю, що ця записка знаходить вас у безпеці та добре на Gris.
Будь ласка, приєднуйтесь до мене на вечерю о сьомій годині цього вечора.
Мої друзі тут побачать будь-яке ваше бажання.
Я з нетерпінням чекаю нашої зустрічі.
З найкращими побажаннями,
Q.A.T., Esq.

Повернувшись на підборах, Емма примружилася до низького ранкового сонця, що світилося прямо у вікно. Крокви з умбер перекинулися на стелю, поглинаючи частину суворого зимового світла. Її кінчиками пальців поцілували постільну білизну з синьою смугастою білизною, коли вона переходила через кімнату, щоб намалювати важкі штори проти відблисків.

Вигнавши світ, вона зробила глибокий вдих, зосередившись на прохолоді повітря. Вона повторювала цю схему, поки напруга не залишила її спину та шию. Представлення образу впевненої жінки було важким тягарем; той, до якого вона ще не звикла.

Натане! Ти мав рацію, вірний брате! - подумала вона собі. Ви завжди вірили в мене, навіть коли я не вірила в себе. Я встиг!

Широка посмішка розбила її кутове обличчя, коли вона вважала свої подорожі. Хоча для більшості не виняткова, для неї поїздка була надзвичайною послідовністю близьких промахів і вузьких перемог. Стрункі руки витягнуті, вона тричі крутилася в святковому колі і впала назад на ліжко, думки її кружляли.

Серед вихору думок почали утворюватися темні хмари. Емма почала панікувати, коли сором проростав сирою в кишечнику і зацвів на обличчі. Легкий блиск поту з’явився, коли вона мчала по спогадах про свою подорож. Вона ретельно перевіряла кожну взаємодію, щоб підтвердити власну нездатність виглядати по-жіночому. Іноді вона уявляла собі крихітного, старанного ювеліра, який живе в її голові, єдиним завданням якого було підняти оглядовий стакан до споминів та виявити помилки та небажані включення.

зображення від Grandview Merchantile (немає приналежності до авторів)

Чи помітив водій її великі руки, коли він брав її футляр?

Чи була доброзичлива посмішка портьє злісною усмішкою? Він помітив щось, що вона хотіла приховати?

Що прошепотіла літня пара на лавці, коли вона проходила повз? Хіба вона не відмінила свою манірну ходу годинами практики?

Різкий стук пробив її гарячкові думки.

"Мить, будь ласка, будь ласка!", - крикнула вона, її голос увірвався в страшний фальцет, коли вона стискала за пазуху. Відчайдушно оглянувши її обличчя перед тим, як заново зіткнутися з ким-небудь, вона обережно потягнула за завісу, щоб пропустити світло і побігла до дзеркала.

Тонкі золотисті бур’яни проросли серед живоплотів верхньої губи та підборіддя. Трохи тремтячи, її кінчики пальців звинувачували в неприємному волоссі. У неї не було ані часу, ані стійких рук, щоб спокійно потримати клинок у ту мить. Трохи її сієнних волосся було поза місцем; вона зібрала бродячих шпилькою і кинулась відповідати двері.

Пробігаючи свою заспокійливу рутину, вона ненадовго заплющила очі, потім знову відкрила їх і повернула ручку. В залі чекала русява дівчина, свіже від поту лоб. Покрита посуд на срібному сервіровому підносі вона випромінювала сердечний аромат.

- Вибачте, пробачте, міс. Я мав намір зробити ще один стук, щоб ви знали, що сніданок готовий. Я сподіваюся, що я вас не розбудив, мам ».

"О, як чудово!", - проголосила Емма, широко потягнувши двері і покликавши служницю. Вона вийшла витончено, з максимальною обережністю поставивши піднос на столі.

Емма відчула, як хвиля ревнощів обмиває її в присутності красеня. Її делікатні руки були гладкими і неохайними від гострих кутів мускулатури та кісткових виступів. Вона прийняла, як ліф її сукні рівномірно підкреслював криві, які від природи їй самій було відмовлено. Рухи покоївки були, природно, витонченими, непроперованими та плавними; її голос, музичний і піднесений.

Коли покоївка повернулася до від'їзду, відфільтроване сяйво виділило її гарне обличчя. Його оточували м'які локони, на яких були повні губи та великі смарагдові очі.

Коли вони переглянули короткий погляд, Емма посміхнулася. Цей погляд приховував заздрість і смуту життя, витраченого на прагнення до снарядів, що більше підходило її душі. Давши шанс, вона миттєво торгувала місцями з служницею. Товариство прокляте!

Проковтнувши свої жовчі прокляття, вона подякувала красуні-служниці за її старання.

Швидка посмішка та пихатість дівчина випала в зал, блаженно не знаючи обурення Емми.

Поселившись за партою, Емма хотіла лежати на багатстві сніданку. Хворі ноги, укладені в Бастилію її черевиків, кричали на увагу. Її втішала пам’ять про її матір, ту саму жінку, чоботи якої вона тепер носила, частиною її останнього заповіту. На жаль, лагідні ніжки матері не отримали спадщину.

зображення з найкращого старовинного одягу (немає прихильності до авторів) | Естер, я вважаю, ти скинула черевики.

Шнурки розпушені, черевики відмовилися зрушити з місця "Це не маленький подвиг!", - здивовано вигукнула вона. В одну мить вона зрозуміла гумор у своїй кітці. Ніжна тремтіння сміху допомогло вивітрити її набряклі ноги. Вона зрозуміла, що вони більше не можуть терпіти нищівних обіймів чобіт. Також ці шви вже не могли містити повний об'єм її здорових ніг.

Простіше кажучи, існували межі того, що вона могла собі дозволити приховати. Ілюзія крихітних ніг не міг оцінюватись проти довготривалих витрат самої каліки. Розмістивши черевики до передпокою, вона сподівалася, що ноги можуть відновитися до обіду.

Вона знайшла чай ідеально завареним. Яйце-пашот, тонко нарізана шинка, тости з заквасою та персикові консерви ще більше заспокоїли її нерви.

Цікаві очі Емми були притягнуті до картин кораблів, що прикрашали яскраво-білі стіни. Тришарова машинка для стрижки космосу висіла з одного боку вікна, а шхуна Америка прорізала бурхливі хвилі з іншого. Обоє були рівно рівними і рівномірними у висоту - деталь, заспокійливу її хитромудрому розуму. Вони також були ідеально пропорційними і узгоджувалися з розумною обробкою кімнати. Захоплена почуттям упорядкованої безпеки, вона нарешті відпустила свої тривоги і проковтнула останній сніданок.

Чай один вдома ніколи не змагатиметься зі сніданком у такому місці.

Ліжко покликало її відпочинок, і її стомлені тіло і душа прийняли.

Лагідне постукування дверима відштовхнуло Емму від дрімоти. Прогалина в шторах виявила новий кут сонця. Вона спала щонайменше кілька годин. Це було спокійно, і вона не була громіздкою.

Піднявшись, щоб розтягнути руки, вона ступила до дверей. Швидкий погляд у дзеркало підтвердив, що світле волосся на її обличчі не магічно відступили; їй ще потрібно було голитися.

В передпокої стояв Венчур, в доглянутій руці розумна пара чобіт. Ці смутно нагадували її власні черевики, але були непорушеними та чудово відшліфованими.

- Міс Бейлі, - звернувся він із покірливим кивком, - я скористався можливістю доставити їх особисто та поспілкуватися з вами. Я вірю, що вам сподобався сніданок та відпочинок? "

- Чому так, міст. . . Я маю на увазі, Venture.

Його сліпуча посмішка зростала ширше.

"Все чудово!" Вона блиснула усмішкою, з покірними очима опустивши очі, "я, здається, все пожирала найдуркішим чином!"

Заспокійливо Венчур подав свої черевики, додавши: "Міс Бейлі, я сумніваюся, що ви можете зробити щось недобре.

"Я навіть не визнаю їх! Ви впевнені, що це моє? "

"Так, мам, я. І яке чудове взуття, напевне. Я вважаю, що вони бачили багато снігу, грязі та перевезення, але навряд чи вони гірші для зносу ».

Вона поборола бажання викласти йому монету.

- Міс Бейлі, ще щось вам може знадобитися? Можливо, гаряча ванна? Я ненавиджу тиснути на вас, але, оскільки наша білизна незабаром розпочнеться з повсякденної білизни, тепер замочування дозволить вам забезпечити достатню кількість гарячої води для комфорту та вільного часу перед самим вечерею ».

"Яка розкіш! Це звучить небесно, - відповіла вона. "Це не буде занадто багато проблем?"

"Звичайно, ні, мам. Я вірю, що ви знайдете наш досвід цілком задовільним та цікавим для завантаження. Ґрісволд називає нашу службу "BB: Бригада ванни". Він каже, що протипожежна практика охороняє будь-яку навряд чи спалах ".

З широко розплющеними очима і титанічною рукою, частково прикриваючої рот, Венчур трохи нахилився. Конспіративним шепотом він дозволив «Айч завжди стежить за часом. Персонал знає, що срібний щедрий чекає на всіх, хто перевершує попередній рекорд ».

Вона задумалася, хто може бути ця людина "Aitch".

Зображення з Вікіпедії

"Це місце від бандистера, пані", - усмішкою вказав Венчур. Пара стільців, розділених невеликим бічним столиком, виходила на вестибюль. "Будь ласка, займіться; це займе лише кілька хвилин ».

Коли майордомо спускався сходами, він двічі плескав величезними руками! Струнний оркестр з концертницею та великим басовим барабаном, увесь одягнений у червоні черевики та шапки з ведмежої шкіри, утворив лінію біля вестибюля. Щойно Венчур зник з поля зору, продзвонив сріблястий тенор Грісвольда: "На ваших слідах! Тепер іди! »

Ґрісволд. . . Хезіка Грісвальд. . . Гезікія. . . H = "Aitch".

Ага! Вона зрозуміла це!

Далі не було часу обробляти її відкриття, оскільки музиканти не пізніше, ніж було дано команду, розірвалися на неспокійному козацькому Гопаку. Усі у вестибюлі вчасно вступили до каденції великого басового барабана, його стійкий бум трясе крокви та балки.

Три пари бурхливих чоловіків вирушили за кут, поклявшись (майже непомітно) у величезній залізній ванні, яку вони передали. Як і древнє седанське крісло, вони носили його на міцних стовпах. Зі свого піднесеного вигляду вона підглядала лінію, намальовану зсередини, дві ширини руки зверху - «повний» знак, який вона вважала.

Чоловіки несамовито працювали під час музики, піднімаючи судно вгору по сходах, деякі з витягнутими руками позаду, інші з червоним обличчям і пітніючи, тримаючи ванну в передній частині. Вони стискали рейки будь-якими вільними руками, не бачачи схованих під ними сходів. В цілому партія виглядала як гігантський залізний сотеночок, його дванадцять розлючених ніг монтували грандіозні сходи.

Великий залізний звір поступово увійшов до її кімнати і оселився біля підніжжя ліжка, підтвердивши свою думку про незначні потертості. Компанія щасливих слуг сформувалась в залі та поза полем зору. Бригадири обережно піднялися по сходах, розкинулися на чотири кроки один від одного і почали пропускати відрами, наповнені пропарюваною водою.

Один з несучок діжки стояв у дворічній ванні та дверях, що спорожняв воду у ванну з нарізним сплеском. Коли кожне відро випорожнювалося, його викидали та обережно опускали до очікуючих рук у вестибюлі внизу.

Емма не могла порахувати всіх бригадирів і відра, які займалися цією хореографічною справою. Це було таким проявом працездатності та порядку, вона ледве стримувала усмішку і так ховала обличчя в руки, заглядаючи крізь пальці.

Коли провідний водоносець вигукнув: "Ми повні!", Грісволд оголосив: "Час!"

Потік відра змінився, коли барабан припинив своє ритмічне стукання.

Однієї ноти зі скрипки злетіло високо в повітря, витримане тремолом інших, що гули внизу. Тоді скрипаль подарував найвеличнішу каденцію з подвійною зупинкою, коли симпатична покоївка з раніше ввійшла і посипала кілька порошкоподібних речовин у воду і поклала на кінець ліжка свіжий стоп рушників. Вона розстелила поруч з діжкою товстий білий килим, згорнувшись і зникла.

Таким чином, в дивовижно короткий час, її ванна була намальована.

Вона люто плескала, киваючи на кожного бригадного і музиканта, кличучи: "Браво! Брава! »

Дубляючи таке видовищне видовище, Venture цілком занизив справу.

Після того, як останній з бригади зник із відрами в руках, Венчур мить зазирнув і спалахнув яскравою усмішкою. Вона махнула назад з вдячною неприкритою посмішкою.

Повітря в її кімнаті стало помітно тепліше від пари, Емма занурила палець, щоб перевірити води; це було майже ошпарювання. Вона ніколи не мала приводу приймати таку гарячу ванну; це було б частуванням - незабаром.

Насамперед! вона подумала: Це обличчя потребує обрізки! Вона шукала зміни одягу та туалетних приналежностей для свого рулонного хустки.

Її перев'язували смужкою тканини. Вона розгорнула його, щоб виявити комплект для гоління батька. Невелике дзеркало, бляшанка для змішування вершків та кисть для волосся кабана були присутні, але не було бритви.

Вона не могла пригадати, як витягнула бритву з басейну вранці її вильоту. Паніка знову загорілася всередині неї. Вона посмикнулася серед одягу у своїй футлярі, уявивши, що вона може вислизнути з-під рулону.

Нічого.

Одна з бригад із відра наповнила умивальник пареною водою, і за цю деталь вона була вдячна. Без бритви його доброта була б ні за що. Щоб відчути себе презентабельним на вечерю, Еммі потрібно було спуститися у вестибюль і стримано розмістити себе в руках Венчура.

Тихо вона поповзла в панчохах, зазирнувши вліво до залу.

Підприємства ніде не було видно.

Знайшовши вестибюль без реклами, вона стежила за гуртом, який привів її до залу.

Заглянувши всередину, вона вловила око вусатого бармена.

- Добрий вечір, пані. Чи можу я отримати для вас щось? - запитав він, поправляючи свій чіткий білий фартух.

"Здравствуйте. Я шукала венчурного? »Вона сподівалася, що її голос не виявляє жодного відчаю. Або ще гірше!

зображення з Ebay (немає приналежності до авторів)

"Я можу знайти його для вас досить легко, мам, але по-перше, чи можу я зацікавити вас лихою?"

- Це цілком нормально, сер. Я залишив гаманець нагорі. У мене крихітний запит на Venture. . . якщо він доступний? "

Похмурий хлопець, що сидів у кінці бару, оглянув його напій і, вважаючи це здавалося задовільним, зняв окуляри. Він трохи примружив її бік, здаючись м'яко цікавим, щоб зосередити погляд на її візі.

Вона нервово перемкнулася.

Бармен неправильно зрозумів її страх.

"Сидр є доповненням для наших гостей", - сказав він і висипав резервуар з рідкої бронзи. "Тільки мить, і я знайду Venture для вас." Він простяг табуретку для дами.

Коли вона опинилася на сидінні сидіння, вона помітила кремезного хлопця, який все ще пильно дивиться на неї над його напоєм.

Емма відвернула погляд, сподіваючись, що він може вивірити щось інше, що цікавить. Земляний букет сидру був найбільш привабливим. Вона взяла ковток, як відволікала, і виявила, що він на смак так добре, як пахне.

"Немає кращого чоловіка, ніж" Венчур ", щоб допомогти душі, яка потребує", - понтифікував поважний чоловік, надягаючи знову свої окуляри і тримаючи на світ кілька паперів. Його звучна і розмірена мова відповідала людині засобів і освіченості. "Старий Грісволд, безумовно, керує тісним судном, у цьому немає сумнівів. Підприємство тримає ці моря пристрасні. Так, пані, це завжди плавне плавання по Грісу! "

Розслаблена тепер, коли його увага перейшла до паперів, вона ризикнула придивитись уважніше. Те, що залишилося від його стоншеного сивого волосся, було зрізане на місце. Він володів цілком можливо найширшими джухами, які вона коли-небудь бачила. Поки вона не могла оцінити його ріст, що сидить за штангою, вона підозрювала достатньо вражаючу висоту. Цілком можливо, його екваторіальна окружність відповідала або перевищувала його висоту. Його руки виявилися як половина вірджинської шинки.

Відчувши її погляд, він ще раз зазирнув у верхню частину своїх паперів.

Швидко відвернувши погляд, вона перейшла уважно до тандарного сидру. Чоловік був вибагливий і красиво одягнений, але якось ще трохи пом'ятий. Можливо, це враження виникло з його поважних кадрів, чи це було наслідком висловленого задумом відвідувати багато речей одночасно? Вона не була впевнена.

Емма зітхнула, коли Venture з'явився у дверях для салону, його сліпуча усмішка захопила і привернула увагу всіх, в тому числі таємничого товстуна. Вона ввічливо вибачила себе і відступила у фойє з Венчурним.

"Прошу вибачення за затримку, мам, як я можу бути корисним?", - запропонував він, розпростершивши руки.

- Так, добре… - почала Емма, намагаючись мінімізувати своє збентеження. Хоробро вона обрала прямий підхід. "Мені, можливо, було трохи розбито в поспіху пакувати, і мені потрібна бритва. Здається, я залишив своє в Балтіморі ... "

Величезні очі вперлися вгору спочатку ліворуч, потім праворуч, потім повністю закрилися, як сплели пальці.

Емма знову нервово перекинулася.

Він знову розплющив очі. Грім його голосу спокійно гуркотів: "Не біда собі, мам". Ми не зовсім незнаємо всю жіночу таємницю. Довіртеся, що ви не є ні першим, ні п’ятою в нашій опіці з таким запитом, як ваш. Ви, ймовірно, не будете останніми. "

Він підвів її назад до сходів. "Я повернусь на мить. Якщо ви хочете повернутися до своєї кімнати, я сам доставляю її. Я постукаю під твої двері, якщо це буде добре.

Вдячно кивнувши, вона знову посміхнулася йому.

Підприємство зникло.

Вона розлючувалась у найтеплішій воді, в яку вона коли-небудь занурювалася, губка пестила її гладку шкіру. Позичене лезо справді було гострим; вона більше не відчувала ніякої стерні. Знову зародившись, як Венера Ботічеллі, вона погладила рушник, обгорнутий її свіжоскороченим тулубом і руками.

Емма витерла туманне дзеркало, морщачись на відбиття своєї денної стерні. Коріння у неї потемніли.

зображення від Stirling Soap Co. (немає прихильності до авторів)

Вона вмивала, обережно уникаючи будь-яких гнид і не відриваючись від власного погляду.

Будь-який слід чоловічої статі в дзеркалі робив її непростою. Незнайомець у визираючій склянці вкрав її самопочуття.

Обличчя її чисте, і знову її власне, вона ніжно посміхнулася собі.

Впевненість відновилася, вона одяглась на вечерю. Як правило, частково до камуфляжу похмурих відтінків, Емма вибрала замість себе блакитне плаття матері. Вона сподівалася, що відтінок гейєру ще більше посилить її жіночність для зустрічі з містером Томасом. Осяяний, вона тримала плаття до свого відображення.

Незабаром після цього готова і сангвініка Емма Бейлі спустилася по грандіозних сходах Гриса.

Якщо ви пропустили його, ось попередній розділ:

Читати з самого початку: